Ядерне угодa з Іраном, ядерна загроза або важіль впливу на ринок нафти
Ядернa угодa з Іраном. Трохи дат.
Починаючи з 2005 року тривали переговори між Іраном і групою 5 + 1 (США, КНР, Росія, Великобританія, Франція і Німеччина). Метою даних переговорів було з’ясувати, що Іран не збирається створювати ядерну зброю, а розвивати тільки мирний атом; і укласти ядерну угоду.
15 червня 2015 року Іран і країни «шістки» досягли угоди щодо іранської ядерної програми, в результаті чого були скасовані санкції проти Ірану. Дана угода, крім повного зняття санкцій з Ірану і дозволу вести міжнародний бізнес, повернуло в ринок одного з найбільших виробників нафти, що стало одним із драйверів зниження нафти в 2015 році.
Рис .: Графік нафти WTI в 2015 році
До кінця червня Іран почав відновлювати до санкціоновані обсяги видобутку, що і спровокувало спадний ралі нафти.
8 травня 2018 року президент США Д. Трамп заявив про вихід США з угоди щодо ядерної програми Ірану, тим самим фактично ввів нові санкції проти Ірану. Але ці санкції спрямовані в основному проти іранських військових сил і не йдуть ні в які порівняння з колишніми санкціями США.
Реакція світової спільноти на вихід США з угоди по Ірану
Основні партнери США і члени «шістки», серед яких Великобританія, Франція і Німеччина, різко розкритикували дане рішення. Спираючись на те, що США може загострити ситуацію на Близькому Сході і в односторонньому порядку приймає рішення щодо цієї угоди.
При цьому Штати в своєму рішенні отримали підтримку з боку Ізраїлю та Саудівської Аравії. Так, раніше Ізраїль заявив про неспростовнi докази створення ядерної зброї Іраном. А Саудівська Аравія заявила про наміри стати ядерною державою на побоюваннях ядерної загрози з боку Тегерана.
Сам Іран дуже гостро відреагував на дії США і заявив, що Штати пошкодують про своє рішення.
Чого чекати далі
У контексті світових відносин і недавніх торгових протистоянь США проти Китаю і ЄС, дії США залишаються спрямованими на реалізацію своїх інтересів. І це відбувається, на тлі зростання видобутку нафти в США, яка залишається на історичних максимумах і поступається тільки видобутку в Росії.
ЄС, природно, не вигідне зростання цін на нафту і енергоносіїв, не кажучи про втягування їх Америкою в військове протистояння на Близькому Сході. У підсумку це тільки підтвердить значимість впливу США на світову економіку і економіку єврозони.
У ситуації, що склалася нафта, ймовірно, продовжить дорожчати на загостренні ситуації на Близькому Сході. Каталізатором цього конфлікту стане кількість санкцій США щодо Тегерана.
Це може стати відмінним драйвером нафти для зростання і поновлення рівнів в 80 $ за барель і це при досить високих обсягах світового видобутку нафти.
Антон Ганзенко