Торгова війна і її перспективи. Антон Ганзенко
Торгова війна – це економічний конфлікт з використанням обмежуючих заходів на імпорт з метою нанесення шкоди економіки противника. Фактично торгова війна не сильно відрізняється від збройного військового конфлікту, оскільки переслідує одні цілі – завдати шкоди противнику. При цьому відмінності тільки в методах впливу.
Останнім часом перспективи торгової війни нависли над світовим фінансовим ринком. Ведення президентом США Д. Трампом імпортних мит на сталь і алюміній по відношенню до багатьох країн стало першим дзвіночком до торгової війни.
Фактично дана дія було застосованa до Китаю, як і заборона китайським компаніям поглинати американські компанії. Реакції КНДР не довелося довго чекати і США отримало нові тарифи на 128 товарів з США. Так, останнім витком торгового протистояння США і Китаю стала публікація американського плану по підвищенню митa для експорту з Китаю на 25% і суму 50 млрд. $ на рік. Це змусило владу Китаю ввести аналогічні мита на ту ж суму по відношенню до експорту з США.
При цьому інші великі торгові партнери США, єврозона і Канада, отримали відстрочку на збільшення мит. Фактично це виступило ультиматумом США прийняти їх сторону в розвитку можливої повномасштабної торгової війни.
США безліч разів вдавалися до торгової війни або економічного впливу на інші країни. У безлічі випадках вони не увінчувалися успіхом, оскільки економіка Штатів програвала через обвал ринку або зростання дефіциту, за яким випливало скорочення робочих місць.
Суддею в даному конфлікті повинна була виступити Світова організація торгівлі (СОТ). Але через те, що дії США прикриваються відстоюванням інтелектуальної власності, СОТ навряд чи надасть істотний вплив на США. До того ж Китай прийняв відповідні заходи, що ускладнює ситуацію. Також не варто забувати про те, що поки СОТ в чомусь розбереться, конфлікт може бути вичерпаний.
Дана торгова війна може як зіграти на руку американській валюті, так і посилити тиск на неї. З ростом цін на сталь, викликаного збільшенням мита, виросте кінцева вартість продукції, а разом з цим і посилиться інфляційний тиск, на основі якого ФРС США зможе більш ефективно підвищувати ставки і дотримуватися більш жорсткої політики.
З іншого боку, якщо торгова війна викличе скорочення робочих місць, як це було в 2002 році, коли Д. Буш підвищив тарифи на імпорт сталі, і американська економіка втратила 200 тис. робочих місць, ФРС буде зобов’язана уповільнити політику посилення ставок через зниження зайнятості та зростання економіки.
У будь-якому випадку торгове протистояння США і Китаю не обмежиться митами, оскільки обидва гравці мають в рукаві по козирю, які вони не поспішають розігрувати. Все залежить від того, наскільки жорстким буде дане економічне протистояння. А воно буде, оскільки обидві сторони зайняли позицію загородження. І триватиме до тих пір, поки США і Китай не почнуть конструктивний діалог.
Антон Ганзенко