Чому звіт Мюллера може бути розчаруванням для критиків Трампа

ВАШИНГТОН (Рейтер). Докладна 445-сторінкова доповідь Незалежної радника Кеннета Старра, опублікована Палатою представників США в 1998 році, показала, що президент Білл Клінтон «вчинив дії, які можуть стати підставою для імпічменту», і проклав шлях до невдалої спроби в Конгресі, щоб усунути його з посади.

Але майбутня доповідь Спеціального радника Роберта Мюллера про результати його дослідження ролі Росії на виборах у США 2016 року може далеко не відповідати гострій і об’ємній доповіді Старра, вважають експерти з правових питань, частково через обмеження на Мюллера, яких не було, коли Старр підготував свій звіт.

Старр діяв відповідно до закону про незалежного адвоката, який з тих пір втратив чинність. Повноваження Мюллера відрізняються від повноважень Старра, і правила Міністерства юстиції накладають на нього обмеження, з якими Старр не стикався. Мюллер з травня 2017 року вивчив, чи змовилась кампанія Трампа 2016 року з Росією і чи намагався президент незаконно перешкодити проведенню розслідування.

Трамп заперечував змову і перешкоди. Росія заперечує втручання у вибори.

Ось пояснення деяких факторів, які можуть обмежувати те, що зазначено в доповіді Мюллера генеральному прокурору США Вільяму Барру, і те, що в кінцевому підсумку може бути оприлюднено.

Конгрес дозволив закону про незалежного адвоката втратити чинність частково через стурбованість деяких законодавців тим, що Старр перевищив свій мандат. Потім в 1999 році міністерство юстиції розробило правила для створення посади спеціального адвоката з певними обмеженнями повноважень.

Існує протиріччя між багатовікової політикою Міністерства юстиції, спрямованої проти громадського обговорення рішень про незастосування кримінальних звинувачень, і вимогою спеціальних положень про адвокатів, згідно з яким Мюллер пояснює, які кримінальні справи він порушив, а які відмовився порушувати.

Ця політика може привести до того, що Мюллер буде лаконічним у своїх поясненнях про відхилення, заявили експерти з правових питань, і згодом Барр може не розкривати ці частини конфіденційного звіту. Політика Департаменту, представлена ​​в меморандумі ери Ніксона 1973 року і підтверджена в меморандумі ери Клінтона 2000 року, полягає в тому, що чинний президент не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Деякі юристи стверджують, що ця політика в поєднанні з практикою, в цілому не пояснює рішень про те, щоб не переслідувати кого-небудь, обмежує те, що Мюллер може додати в доповідь про поведінку Трампа. Інші адвокати заявили, що Яворський, у якого була аналогічна роль, створив прецедент, згідно з яким Мюллер міг би винести справу про відсторонення Трампа з посади шляхом імпічменту, як це зробив Старр з Клінтоном у 1998 році.